Колишній прем‘єр-міністр Португалії та верховний комісар ООН у справах біженців Антоніу Ґутерреш стане новим генеральним секретарем ООН. Свої обов‘язки він почне виконувати з наступного року.
Для багатьох оглядачів стало несподіванкою те, що всі 15 членів Ради Безпеки ООН одностайно і швидко ухвалили нову кандидатуру. Хоча раніше діючий генсек ООН Пан Гі Мун казав, що хотів би бачити своїм наступником представника зі Східної Європи, і краще, якби це була жінка.
“Пані та панове, зараз, я думаю, історичний момент. Не знаю, чи відбувалося раніше щось подібне в історії ООН”, – заявив постійний представник Росії при ООН Віталій Чуркін, який у жовтні також займає посаду голови Ради Безпеки ООН.
Антоніу Ґутерреш був явним фаворитом протягом голосування, перемігши в усіх раундах. І хоча Рада Безпеки ООН не прислухалася до порад Пан Гі Муна, він привітав нового очільника ООН і заявив, що це правильний вибір.
За освітою Антоніу Ґутерреш інженер-електротехнік. Однак вже у студентські роки він цікавився політичним життям країни і був учасником студентських опозиційних рухів проти диктаторського режиму Салазара, та вступив до соціалістичної партії.
У середині 90-х років він став прем‘єром Португалії і протримався на цій посаді 7 років. Після цього Антоніу Ґутерреш був призначений Верховним комісаром ООН у справах біженців. Робота на цій посаді і зробила реноме португальському політику в ООН. На тлі нинішньої міграційної кризи його кандидатура виглядає однією з найкращих, бо проблеми біженців були його безпосереднім завданням, яке він блискуче виконував, своєчасно реагуючи на міжнародні кризи.
За словами колег, які добре знайомі зі стилем роботи Ґутерреша, він може стати тим свіжим ковтком повітря, який зараз необхідний ООН.
Антоніу Ґуттереш неодноразово приходив у студію Євроньюз на інтерв‘ю. Серед іншого він казав, що метою майбутнього генерального секретаря ООН має бути запобігання конфліктам, а не ліквідація наслідків: “Необхідно не лише швидко реагувати на надзвичайні ситуації, які, на жаль, все частіше трапляються в нашому світі, де лишаються незрозумілими відносини з владою, де панує непередбачуваність і безкарність. Все це стає ніби частиною однієї гри. Але ми просто маємо пам‘ятати про всіх, хто ніколи не жаліється”.
